Газета «Християнин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас! На этом небольшом сайте вы можете прочитать все статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию. >>Читать последний номер<< >>Скачать календарь на 2022 год<<

В рідний край

Десь далеко-далеко, за лісами і морями, готуються до відльоту птахи, їм вже і сонце не сонце, і тепло не тепло, і їжа не їжа. А в коротких пташиних снах все частіше бачать вони свої, ще притрушені снігом, гнізда, чи то на зламаній осині край лісу, чи під стріхою старої клуні. Хто зрозуміє те пташине щастя: погойдатись на гілці, сповіщаючи про початок нового дня, або, піднявшись у небесну височінь, милуватись до дрібниць знайомим краєвидом – найгарнішим у світі! Спадають крапельками роси дні, і невимовна радість поступово опановує їхні маленькі серця – радість повернення... Повернення додому.

Що змушує це пернате братство відриватись від чудового тропічного клімату, від багатого столу Африки, і летіти в наші широти через шторми, бурі та небезпеки. Вкладений Творцем інстинкт? З одного боку так. Бо якби вони жили за теорією еволюції, то за ці тисячі років наше покоління, певно, не побачило б жодного перелітного птаха. Всі вони, підкоряючись практичній стороні справи, давно б уже. відмовившись від ризику, спокійно поживали би у теплих краях, забувши про Божественний дар – крила. І ніхто, ніколи, не заманив би їх до краю снігів і прохолоди, до рідного краю.

В Біблії є таке місце: «І відає бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прильоту свого, – а народ Мій не знає Господнього права!...» Єрем. 8:7. В цих, не по-весняному сумних словах, бринить печаль, з якою до нас, людей, звертається Вічний Бог.

Так ось для чого весна! Так ось чому було до вподоби Небесному Отцю, щоб над нашими головами, після труднощів далеких кілометрів, з радісним криком пролітали птахи!! діло тут не лише в самих інстинктах чи змінах пір року. Все глибше і складніше. Пташиними піснями, відриваючи наші очі і серця від землі, Бог нагадує нам, що ми тут лише гості. І яким би не був для нас теплим цей земний край, наша Батьківщина там, у блакитній далині. Душа моя, почуй Божий голос! Не пускай глибоко коріння. Перелітними ключами кличе нас небо у вирій. До вічної, світлої радості. Скоро додому...

Василь КРАВЧУК