Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Поїздка у м. Синельникове та м. Харків

Вже традиційними для нашої молоді є поїздки на зібрання в різні місця нашої області, а також і України для того, щоб прославити нашого Бога. Це велика Його милість для нас, і ми це дуже цінимо. Не оминула ця традиція і літо 2018 року. Бог дарував нам чудову поїздку до вже знайомих і дорогих друзів у м. Синельникове, а також вперше ми відвідали церкву в м. Харків, яка знаходиться в мікрорайоні залізничної станції Хвилинка.

А почалось все з тієї ж конференції керівників молоді ОЦХВЄ, що відбулася в кінці березня 2018 року в мікрорайоні Бортничі міста Києва, на якій була присутня делегація з нашої церкви. Зустріли ми там багато знайомих нам братів. Дехто з них вже був у нашій церкві, а деякі тільки чули про нас. Одним з таких братів є Бабенко Микола, керівник молоді з м. Синельникове, де ми не раз бували з нашою молоддю. Саме цей брат і познайомив нас з керівником молоді з м. Харкова братом Ігорем Пасічником, який, не втрачаючи нагоди, запросив нашу молодь відвідати їхню церкву. Ми обмінялись номерами телефонів та домовилися молитися, щоб Бог дав нам можливість познайомитися ще ближче та разом прославити Його.

Повернувшись з конференції, я розказав нашій молоді про таке запрошення. Всі зраділи далекій поїздці, почалась одразу підготовка і, звичайно ж, молитва, щоб Бог все влаштував. Після чималих роздумів, кропітких приготувань, довгих телефонних розмов було вирішено їхати в Харків на три дні з 24 по 26 серпня. Якраз на ці дні припадали державні вихідні.

Церковний автобус «Сканія» виїхав з нашої оренди 24 серпня близько 8 ранку. Їхали чималим екіпажем: всього 39 осіб. Крім молоді, з нами був керівник оркестру Ем Ігор Вікторович, а також наші незмінні водії Моцьо Андрій Іванович та Прокопчук Анатолій Євстафійович. У план нашої поїздки входило проведення євангелізації в м. Синельникове в мікрорайоні на території місцевого стадіону та загальне зібрання в Домі молитви на 18.00.

Приїхали до наших давніх друзів десь вже після обіду. Стомлені. Але коли побачили раді обличчя братів та сестер, а ще як нас «по-синельниковськи» смачно нагодували, – одразу вся втома пройшла. Після молитви разом із місцевою молоддю ми відправилися на євангелізацію. Брати з Синельникового домовились із міською владою щодо проведення євангельського зібрання на агітаційній площадці (так раніше її називали) місцевого стадіону, де, на мою думку, за часів атеїзму не раз було чути від безбожних людей слова зневаги до Бога та віруючих людей. Але зараз, в часи свободи для нас, християн, Бог робить просто чудеса – на цих місцях звіщається Божа Правда і славиться Христос. Слава Богу за Його величезну милість до нас та нашої України!

Зібрання було півтори години. Грав наш церковний оркестр, молодіжні групи служили співом, молоді брати проповідували Слово Боже, вітали слухачів із Днем незалежності України та бажали кожній людині примиритися з Христом і бути незалежною від гріха.

Після євангелізації було зібрання на 18:00 в Домі молитви. Бог рясно нас благословив, що три години пролетіли як мить, але ці хвилини надовго запам’яталися в наших серцях. В зібранні служив молодіжний хор, оркестр, були групові та сольні псалми, проповіді. Після зібрання ми всі разом повечеряли та роз’їхалися на ніч.

Вранці 25 серпня всі зібралися в Домі молитви, помолилися, подякували Господу за ще одну зустріч з дорогими друзями на цій землі. Брат Микола Бабенко розповів нам таку історію, яка досить добре запам’яталася. В їхній церкві був брат Михайло Резник, який вірно служив Господу, за що його в часи радянської влади і осудили. Але в брата було велике бажання, щоб в Синельниково була євангелізація на стадіоні. Цей Божий слуга вже відійшов у вічність, але «... волю тих, Хто боїться Його, Він сповняє» (Пс. 144:19). Бог не забув бажання Свого служителя і через багато років виконав його, тим самим ще раз нагадавши всім нам, що ми не забуті у Господа.

А далі... Саме неприємне – це прощання... Благословивши один одного, ми відправились далі в дорогу в напрямку Харкова, де на нас чекали нові друзі.

Приїхали в колишню столицю України вже після обіду. Нас зустрів місцевий керівник молоді брат Ігор. Там нас пригостили смачним обідом, після чого ми знову вирушили у дорогу в смт Коломак, яке знаходиться за 80 км від Харкова, де мала бути євангелізація. Провели зібрання, як зазвичай. Потім вирушили на природу в місцевий дубовий ліс. Там мали час для спілкування з місцевою молоддю, а також смачну вечерю. Потім відпочинок. Як добре, що є ніч!

У неділю вранці ми зібралися в Домі молитви. У місцевій церкві було свято Водного хрещення. Після короткого зібрання в Домі молитви ми вирушили на річку Уда, де і продовжувалося богослужіння. Наша молодь та оркестр взяли активну участь в ньому. Зібрання закінчував старший служитель місцевої церкви брат Микола Усатюк, який щиро подякував нам за служіння і висловив бажання відвідати нашу церкву особисто.

Знову спілкування. Обід. Час невпинно летить. Ми вже б такі, щоб і додому їхати, але харківські друзі запропонували відвідати один із найбільших в Україні парків ім. Горького. Там ми провели декілька годин, милуючись прекрасними краєвидами природи та спілкуючись один з одним. Потім традиційне загальне фото, прощання... І наш автобус виїхав у зворотній шлях. Всю дорогу не змовкали християнські пісні. Переспівали все, що знали по пам’яті, потім вже зі збірника, аж поки голоси не постомлювалися. Цікаво було спостерігати, як наші сестри ходили по автобусу і вкривали менших, які вже позасинали. Що в кого було з теплих речей – віддавали і турбувалися про найменших членів молоді, адже це була їх перша поїздка в таку далеку дорогу. Саме так проявлялася справжня християнська любов.

Близько сьомої ранку понеділка ми були у своїй рідній Новій Каховці. Хоч і стомлені, але кожен був радий, що провели разом час і мали нагоду послужити Господу, прославити Його. Поїздка, як завжди, нас ще більше зріднила, ми стали набагато дружнішими.

Але Бог є Бог чудес. Він завжди піклується про нас, знає, що для нас краще і коли саме і в який момент нашого життя нам це послати. Так було і в нашому випадку. Декому із молоді треба було о восьмій ранку бути вже на роботі, а як вище писалося, то ми приїхали тільки о сьомій. Звичайно, радість у серці є, але втома перемагала. Особливо хотілось сильно спати, так як всю ніч їхали. Як на диво, саме в цей день, понеділок, 27 серпня, сталася якась поломка на місцевих електромережах. Звичайно, що робота у всіх пов’язана саме зі світлом. Обіцяли через дві години поладити. Проходить дві години, три... Вже і обід, а світла немає. Поцікавився в інших членів молоді, як їм працюється на роботі після поїздки? У відповідь почув: «Все чудово. Світла немає, тому робити майже немає що». І знаєте, дійсно, Бог все знає наперед. Лише в кінці робочого дня електромережі полагодили і нам увімкнули світло. Наче така дрібниця, але дійсно Господь все зробив якнайкраще «... бо Бог є Бог не безладу, а миру» (1 Кор. 14:33). Одразу розумієш, що ти вихідні провів не дарма, що служив Богу і Йому це сподобалося. Він і в такій дрібниці, але явив Своє чудо.

Щиро дякуємо нашим друзям із Синельникового та Харкова за теплий прийом, благословіння та чудово проведений час у християнському спілкуванні. Також дякуємо нашій Новокаховській церкві, яка благословляла, молилася, хвилювалася та чекала нас із нетерпінням додому. А найбільше дякуємо Господу, за Його охорону в дорозі, благословіння та за прекрасну християнську юність!


Артем ДРАЙЦЕВ


Газета «Християнин» 01(64)2018


© 2008-2020