Наша пошта (Микола Кузьмич)

Мені довелося прочитати кілька ваших газет. Подобається. Дякую. Слава Господу! По можливості прошу надсилати і на мою адресу, хоча б інколи, можна і кілька примірників. Нерідко розповсюджую християнську літературу, років 15 отримую «Євангельський голос», знайомий давно з братом В’ячеславом Каплуном, від якого не раз отримував поради.

Жалію, що таке трапляється в євангельських віруючих, як трапилося в Кременці і у вас, і ще багато де подібного. Вчора-позавчора у наших селах (Вежиці – Перехоричах – Старому Селі) були євангелізації, організовані Павлом Фещенком (може, чули про такого).

Трапляється, що ми називаємо друзями, християнами лише тих, хто нас підтримує, а хто не згідний з нами (у чомусь), до того відносимося з підозрою. Бажаю вам Божої благодаті, щоб ви пильнували і завжди шукали того, що угодно Ісусу Христу. Один брат нагадував мені, що краще програти битву, але виграти війну. Отож, найголовніше чути голос Воєначальника.

Мені також не подобається, що в Церкві євангельській з’явилися архієреї (замість голови комітету районного об’єднання Церков), єпископи (замість голови комітету в області) та архієпископи (замість голови комітету об’єднаних Церков по республіці). Що ці «супер» бажають мати не виконавчу, а законодавчу владу. Коли це змінилася структура помісної Церкви чи об’єднання? Як це замість вибраного по-людськи голови комітету (для зручності в деяких справах), з’явився Єпископ Церкви ХВЄ України? А чому не «папа»? То Церква ХВЄ України – єдина, ідентифікована? А інші Церкви ХВЄ або філіали, що не підпорядковані верхівці зовсім не існуючі? Так, це в більшості поки теорія, але буде й практика, і уже частково є те, що ми засуджували 15 років тому в традиційних Церквах і називали помилкою історії Церкви, а сьогодні воно «законно» приходить до нас.

На цьому закінчую. Вибачте за почерк, можливо, за неясність думок. Хотілося виговоритися.

З повагою, Кузьмич Микола Павлович.

Газета «Християнин» 01-02(62-63)2017