Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Тут був...

Кожен з нас, напевно, хоч раз в житті не встояв перед не завжди гарною звичкою позначати рідкісні місця своєї присутності якимось написом типу «Тут був я». І куди тільки не діставалась наша фантазія. Напевно, у всіх школах була традиція підписувати на останній обкладинці або сторінці своїм прізвищем та ім’ям підручники. Бувало, розгорнеш старенький підручник, а там – послужний список у кільканадцять школярів. Діставалось також і партам, які хоч і фарбувались періодично, але наполегливі учні знову відтворювали знищений рельєф і художню графіку.

Натренована рука дітей і молоді не обходить також всі визначні місця та архітектурні пам’ятки. Кожен намагається зробити свою помітку оригінальнішою, найбільшою або з найвищим розташуванням. Інколи дивишся і думаєш, як туди можна було дістати або наскільки треба бути безстрашним, щоб полізти у те місце. В дитинстві при виконанні будь-яких будівельних робіт на подвір’ї та в помешканні, де нам припадала хоч найменша участь, ми обов’язково робили напис, особливо на свіжому бетоні. Зміст напису включав як мінімум дату виконання робіт, а при більшому просторі для творчості – список виконавців або маленький малюнок. Навіть будучи студентами (коли нас було троє віруючих у кімнаті з чотирьох) під час ремонту кімнати перед наклеюванням шпалер ми зробили напис на стінах із закликом до наших наступних «ремонтників» покаятись і служити Богу. Правда, не обійшлось без списку авторів та автографів.

Ізраїльський народ звичка «Тут був я», здається, також не оминула. По дорозі в Ханаанський край вони теж залишили сліди. Які і для чого, Ви дізнаєтесь нижче.

В Біблії зазначаються деякі досить цікаві звичаї жителів стародавнього Близького Сходу, які пов’язують пішу ходьбу по землі з правом власності чи наслідування її певної території. У давніх єгипетських і хетських імперіях король періодично влаштовував урочисті прогулянки або екскурсії навколо поля чи області для того, щоб символізувати оновлення своєї влади над землею. В єгипетській символіці слід означав володіння та майстерність. Тому на підошві сандалів єгипетського царя були вигравірувані цифри, що представляли підвладні йому народи, і коли цар ішов, він наступав на них, демонструючи свою владу над ними. В книзі Буття 13:17 Бог сказав Аврааму: «Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам!» Тобто обхід землі символізував отримання права власності на неї. Мешканці месопотамського міста Нузі на схід від річки Тигр мали традицію: при передачі майна попередній власник знімав ногу з своєї власності, а отримувач ставив, що символізувало законність зміни господаря. Щось схоже спостерігалось в церемонії передачі власності в книзі Рут 4:7-9, коли родич Ноомі зняв сандалю і передав Боазу як підтвердження цієї справи. У книзі Повторення Закону 11:24 Бог каже ізраїльському народу: «Кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше». Стати ногою на землю тут теж означає право власності.

На початку 1990-х увага багатьох археологів була прикута до дуже дивних споруд. Розташовувались вони в районі ріки Йордан. З висоти пташиного польоту вони нагадують слід ноги гігантської людини. Але для чого саме вони були побудовані? Та й взагалі, чи це результат творіння рук людських? Може, це сліди стародавнього велетня чи споруда прибульців з інших світів?

Експедиція під керівництвом професора Адама Зерталя з університету міста Хайфа взялись за розгадку цієї таємниці. В ході досліджень на основі знайдених там глиняних знаків стародавніх ізраїльтян часів згаданого в Біблії завоювання Ханаану та кісток тварин було встановлено, що споруди побудовані приблизно в XIII-XII століттях до нашої ери. Вчені дослідили п’ять таких слідів, три з яких розташовані в Йорданській долині (поселення Argaman, поселення Masua та поселення Yafit), а інші на території Самарії – Nahal Tirza (Wadi al-Far’a) та на горі Гевал.

Одна з таких споруд в долині річки Йордан (поселення Агдатап) являє собою дві області, що оточені кам’яним бар’єром і мають одну спільну сторону. За формою вона дуже схожа на відбиток людської ноги розміром 190 на 80 метрів. В меншій області вимощено щось подібне до помосту, навколо якого було знайдено багато кісток тварин, що свідчить про можливе його використання в якості жертовника. Розкопки встановили, що всередині цього комплексу не було людського житла і загонів для тварин. Розташований він був у низині між високими пагорбами, що унеможливлювало використання його у військовому значенні. Крім огорожі всередині споруди все було вимощено камінням, а на навколишніх пагорбах знаходились кам’яні лави, які б витримали тисячі глядачів. Такий об’єм робіт одна сім’я чи плем’я виконати не змогли б.

Всі ці ознаки вказують на те, що це місце було місцем поклоніння ізраїльтян (всі знайдені там стародавні гончарні вироби походили від ізраїльського періоду). Таких споруд знайдено декілька в місцях імовірного входження Ізраїлю в землю Ханаанську і більш ніде на Ближньому Сході не зустрічаються. І чому споруда має форму сліду?

Звертаючись до Біблії, Зерталь знайшов багато згадок про слід або підошву ноги. З них він виділив чотири основні смислові групи:

1) слід як вираження права власності на територію, як це показано в Повт. 11:24;

2) зв’язок між людиною і землею;

3) перемога і панування над ворогами;

та

4) підошва ноги як символ присутності Бога на землі, яку Він називає підніжком Своїх ніг.

Ці слідоподібні області були місцем зустрічі під час свят. Єврейське слово «свято» має корінь, що означає «оточити», бо народ оточував цю площу всередині якої стояв Ковчег Заповіту чи Скинія, яка була фактично маленьким храмом. Тепер нам зрозумілий вираз єврейських паломників «підійти до підніжжя». Це означає не тільки підійти до підніжжя пагорба, а й в буквальному значенні – до ноги.

Низьке розташування цих споруд пояснюється не тільки вигідним розташуванням для глядачів, які розміщувались на схилах навколишніх пагорбів. Це була антитеза ідолопоклонським звичаям попередніх мешканців, що посвячували всяке високе місце в окрузі, як зазначено в 3 Цар. 14:23: «...на кожному високому взгір’ї та під кожним зеленим деревом». Таким чином ізраїльтяни намагались відсторонитись від ханаанських звичаїв.

Довгий час вчені сумнівались в достовірності біблійної розповіді про подорож євреїв з землі Єгипетської, бо не було знайдено доказів існування стоянок ізраїльтян на шляху в землю ханаанську. Але відкриття професора Адама Зетраля пролили багато світла на малодосліджену область життя євреїв від Єгипту до Ханаану і стали черговим каменем спотикання для тих, хто не вірить в достовірність Біблії.

Кожен з нас залишає своїм життям сліди на землі. Хоча вони на вигляд, може, і не такі, як у ізраїльського народу, але теж мають значення для оточуючих. Наше життя, слова, вчинки безслідно не зникають. Крім того, що все фіксується у Бога, на землі теж залишаються «побічні ефекти» наших дій.

Нехай сліди, які залишаються позаду нас на цій життєвій дорозі, завжди будуть прикладом і вказівкою у напрямку слідування за Ісусом Христом!


Підготував Роман КРАВЧУК


Газета «Християнин» 02(54)2014


© 2008-2020