|
Вірність у служінні Богу (Церква в Румунії. Іона Гуреу)Весною цього року у Чернівцях проходив З’їзд нашого братства, на якому також були присутні гості з ближнього та дальнього зарубіжжя. Поміж виступів звучала проповідь пастора з м. Брашов, першого заступника Старшого Епіскопа п’ятидесятницьких церков Румунії Іона Гуреу. Церква в Румунії перенесла гоніння під час влади комуністів. Я не можу сказати чи було це добре, чи ні, але хочу сказати, що це не було приємно. Та Бог заплатив за вірність. Праця Святого Духа почалася в Румунії у 1922 році після того як Дух Святий зіллявся на одну просту віруючу сім’ю, яка з 1920 року почала проповідувати про хрещення Духом Святим. На кінець того року було засновано 4 церкви п’ятидесятників, а в наступному році їх було вже 30. Але через закони, які тоді діяли з Румунії, почалися гоніння проти цього нового євангельського руху. Не дивлячись на це, темпи росту церков зростали, хоч багато служителів церкви постраждали. Вони були закриті у темниці, їх там сильно били, деякі навіть померли, проте Бог, який є вірний, підтримував працю церкви в Румунії. І хоч п’ятидесятницький рух був найновіший серед євангельських рухів, та з благодаті Божої церква п’ятидесятників є найбільшою за чисельністю на сьогоднішній день. І це є результат вірності Божої і Божих дітей. У 90-х роках, відразу ж після революції, в Румунії було 789 церков, а з того часу до сьогодні кількість церков досягла 2504 (більше 300000 християн). Цей зріст говорить про благословення, яке Бог зливав на п’ятидесятницькі церкви. Дякуємо Богові за благословення і свободу, яку маємо тепер і молимось, щоб Господь дарував нам бути вірними йому і Його Слову. Під час гоніння церква страждала, терпіла і довела свою єдність, чистоту і вірність. Тепер ми молимось, щоб Господь зберіг цю святу чистоту. Звернімося до Слова Божого: «Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства. Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматися, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться. Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, виконуй свою службу». (2 до Тимофія 4:1-5). Зараз ведеться дуже багато розмов про успішне служіння. Люди хочуть мати успіх, тому праця церкви починає брати напрямок, щоб мати успіх. Певно, що Бог хоче, щоб його праця зростала. Я переконаний, що Бог хоче, щоб плоди церкви зростали, але впевнений, що є велика різниця між тим, як Бог бачить успіх і як бачимо його ми, і як взагалі його люди розуміють. В загальному, для людей, успіх це те, що можна порахувати. Успіх це є збільшення, і з цієї причини – велике число людей в церкві, збільшення чогось іншого, а також духовна активність – це і є успіх. Але Біблія показує, що Бог не так на це дивиться. Бог оцінює успіх своїх служителів і церкви в терміні вірності відносно Нього і Його Слова, а також відносно тієї справи, яка доручена його служителю. Один із яскравих служителів Божих, яких Бог благословив свого часу, є пророк Єремія. Чи був Єремія успішним служителем Божим чи ні? Я вірю що в вічності, коли Бог буде розраховуватися зі своїми служителями, Єремія буде одним їх тих, який почує голос свого Спасителя: «Добрий і вірний раб. Ти був вірним!» Якщо ж ми оцінимо працю пророка Єремії по нашим сьогоднішнім міркам – він не був успішною людиною, здавалося що його робота йшла нанівець. Але коли ми поглянемо на служіння Єремії відносно Бога, Його Слова, до виконаної ним праці, до його прагнення бути вірним до кінця – то побачимо, що він був успішним служителем. Люди не можуть побачити великого успіху пророка Єремії і його праці, але Бог знав його вірність і в цьому вбачав його успіх. Єремія був покликаний у важкий час для Ізраїля. Відійшовши від Бога, сини Ізраїля не ходили заповідями Божими, і гнів Божий був над ними, але Господь ще промовляв до них. Єремія був покликаний бути Божими устами на той час, щоб проповідувати Євангелію навернення. Через цього пророка Бог хотів пробудити народ Божий, щоб вони не пішли в рабство, та Єремія не зміг довести їм цього. Саме тому, по нашим міркам, його праця не була успішною, але з точки зору його вірності Богу – служіння пророка було успішним. Апостол Павло звертається до свого духовного сина Тимофія; «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматися, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували» (2 Тим. 4:3). Через Духа Святого апостол пояснює, які люди будуть в останні часи, що їм буде подобатись, а що ні. Вони не будуть любити Слово Боже, вони не захочуть слухати правду Божу, Євангеліє Боже не буде приємне і любе для них. Але разом з тим апостол Павло говорить до Тимофія: «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою» (2 Тим. 4:2). Людям не буде до вподоби Слово Боже, але незважаючи на це, проповідуй Слово, тобто будь вірний відносно слова Божого, проповідуй його вірно – коли воно подобається і коли не подобається людям. Залишись вірним в будь-який час! Хоч людям буде приємно слухати всякі справи, щось сенсаційне, нове і дивне, але ти будь вірним в проповіді Євангелія. Звертаюсь до служителів Божих. Ми живемо в той час, про який говорив Апостол Павло, тому, що наші сучасники не мають потреби в Євангелії, воно їм не подобається, вони відкидають його, але тільки воно може їх спасти. Служитель Божий повинен бути вірним в очах Господніх, коли Його Слово відкидається, тоді, коли люди «чекають чогось іншого від тебе і від Євангелія: «Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, виконуй свою службу» (2 Тим. 4:5). Це є екзамен вірності служителів Божих. Вірність відносно Слова Божого є вірністю відносно самого Бога і означає вірність відносно служіння, що доручено тобі. Ми є управителі Слова Божого, а від управителя вимагається, щоб він був вірний у тій справі, яка йому доручена. Чиста проповідь Євангелія має силу для спасіння людей. Це стається на Україні, в Румунії і по всій землі – Євангеліє спасає людські душі. Апостол Павло пояснює свою вірність і інших служителів до Слова Божого у другому посланні до Коринтян 2:17: «Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирості, як від Бога, перед Богом, у Христі!». Мене дивує це написане, Апостол говорить, що багато служителів псують Слово Боже, в оригіналі говориться що ці люди модифікують його так, щоб люди легше його могли прийняти, але апостол каже, що ми не псуємо Слова Божого, ми його не пристосовуємо. «Але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з’явленням правди доручаємо себе кожному сумлінню людському перед Богом». (2 Кор. 4:2). Тобто коли є можливість передати Слово слухачам, ми говоримо так, як написано, бо є така тенденція пристосувати його до часу, це не є вірність до Слова Божого. Але проповідувати Слово Боже при будь-яких обставинах, істинне слово Боже – це і є вірність відносно нього. Служителі, найперше ми є служителями слова. Ми повинні мати Слово у своєму серці, щоб воно перебувало у нас в повноті, ми повинні проповідувати його з вірністю, бо по-перше, ми говоримо зі сторони Бога, тобто сам Бог дає нам, що говорити. Спаситель Ісус говорив, що ті слова, які вам говорю, то не від мене. Отець, що послав мене, він дав мені ці слова, які я говорю. Вірний служитель Слова Божого, він шукає, щоб отримати від Бога те, що потрібно сказати людям, це є свіже слово, пророче слово, в якому мають потребу люди. По-друге, ми говоримо від Бога, як посланці його, як люди, які наповнені Богом. По-третє, ми говоримо перед лицем Божим, в присутності Божій. Ми не тільки людям говоримо, але маємо страх святий тому, що Бог є між нами і чує нас. Він чує, чи ми є вірні Його слову, чи ні. Дорожімо нашим призванням, будьмо вірні в проповіді Євангелія, вірмо в спасаючу силу Слова Божого, коли ми розуміємо його своїм розумом, щоб із вірністю його проповідували. Навіть якщо не розуміємо розумом досконало, все рівно повинні проповідувати з вірністю. Бо воно є справедливе і вірне, коли я його розумію, і навіть коли я його до кінця не розумію, воно є правдиве. Багато років тому назад одна віруюча старенька жіночка їхала в поїзді і читала Біблію. Її обличчя сяяло від радості, час від часу вона з захопленням говорила: «Слава Богу, Слава Богу!» Один чоловік невіруючий, атеїст, який сидів поряд, зауважив, що вона читає Біблію, а так як він насміхався над віруючими і Біблією, то запитав її, що вона там читає. Вона каже «Біблію». «І що ти таке надзвичайне знайшла в тій Біблії?» А вона з такою радістю великою каже: «Ви що, не читали? Тут такі чудесні справи, Слава Богу!» «Що там такого чудного?» «Подивіться, що тут написано: Бог перевів свій народ через Червоне море. Він розділив його надвоє і люди пройшли як по-сухому. Чи не є це дивним! Слава Богу!» Тоді той чоловік сказав: «Видно, ти багато не розумієш. Це неправда. Там не було моря, там був якийсь ставок. Як Бог міг розділити море?» Вона так здивовано дивиться на нього і каже: «Це правда?» «Так, це доказано науково». Тоді жіночка, дивлячись в Біблію знову каже: «Слава Богу!» Атеїст здивовано запитує: «А тепер за що ти славиш Бога?», і чує таку відповідь: «Якщо Бог зміг в якійсь там балці чи ставку потопити все військо єгипетське, то слава Богу!». Слово Боже завжди вірне. І коли я його не розумію, воно все рівно правдиве. Твоє і моє призвання щоб ми проповідували Євангеліє вчасно, з впевненістю, від цього часу аж до приходу Ісуса Христа, щоб ми бути вірні в служінні Богові. Амінь. Записав Василь КРАВЧУК Газета «Християнин» 03(14)2004 |
| © 2008-2020 |