Газета «Християнин» (Украина, Херсонская область, г. Новая Каховка) приветствует Вас! На этом небольшом сайте вы можете прочитать все статьи из нашей газеты, а так же скачать её электронную версию. >>Читать последний номер<< >>Скачать календарь на 2022 год<<

Не розірви невидимий ланцюг Душі і Бога

Душа... Дивна інстанція, дарована Богом, в нас проживаюча. Вона перша відчуває небезпеку, реагує чутливо на будь-які зміни. Ми навіть не підозрюємо, що завтра у нас буде щось непоправне, щось на рівні катастрофи, а вона вже сьогодні подає сигнали, готуючи нас; і все навколо, ніби туманом, покривається сумом. А скільки разів ми ловили себе на тому, що серед буднів і тяжкої боротьби раптом починали наспівувати гарну пісню. Ну з чого б це? Ну звідки вона? Ми намагались зупинити цю «самодіяльність». А це наша безсмертна Душа, не втримавшись від щастя, сповіщала нам про прекрасні переміни, що чекали нас ближчим часом, у які ми самі вже не вірили.

А ми... Будьмо чесними. Вона попереджала нас про критичний мінімум наших духовних сил, – а ми від того ніжного, дбайливого голосу зачинялись за дверима гучних розваг і веселих компаній. І саме тоді, вдаючи з себе найбільш безтурботних і занадто радісних, ми боялись залишитися на самоті. Бо Вона знову починала говорити! Втікаючи, ми опинялись на межі з гріхом. Ультиматум! Нехай замовчить і нехай знає, що я не збираюсь каятись! Ще одне її слово, і я кинусь в омут гріховних насолод. Душа замовкала. Лише пульс, гучніший від удару тисячі сердець стукав у нашій скроні: «Бог тебе любить, Бог тебе любить! Повернись! Повернись!» Ображена, осміяна, поранена – вона переставала вірити. Вірити нам. Тоді, опам’ятавшись, ще зверхньо, але вже смиренно, ми разом з Давидом говорили їй, її ж підбадьорюючи: «Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його» (Пс. 41:6). І оживала Душа, і все прощала, і нас ніхто вже не міг здолати, бо наше «Я» впокорялася перед Нею, а разом з Нею і перед Тим, Хто її дав – перед Творцем.

Попереду новий 2005 рік. І, як завжди, питань безліч – відповідей обмаль. А ти багато не питай і не чекай на все готові рецепти. Просто йди вперед! Дбай лише про одне, щоб той невидимий ланцюг, що з’єднує тебе, твою безсмертну Душу і Творця був непорушний. Зрозумій, людино, – «тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, – тому не захитаюсь!» (Пс. 61:6-7).

Василь КРАВЧУК