Не треба важити хреста (Вірш. Ольга Лазарук)
Не треба важити хреста Ні свого, ні чужого... Є воля Господа свята Для кожного від Бога.
Бо Бог – то люблячий Отець, І певно знає краще Як початок, так і кінець, Що легше, а що важче.
Ти кажеш: «Не знесу того. Аж тут, мабуть, доволі!» Ніс Божий Син хреста Свого – Сповняв Батьківську волю:
Що Батько повелів – звершав, Що чув у Батька – мовив, Йому всю славу віддавав У ділі і у слові.
Й сповняючи, не говорив Ні учням, ні в народі Про те, що хрест Його томив, І не промовив: «Годі!»
Потрібно було донести В терпінні і смиренні, Щоби тебе й мене спасти, Щоб стали ми блаженні.
Нам нині з прикладу Його Неважко уяснити Те, що нести хреста свого – По Божій волі жити.
На плечі беручи щодня, Хрест власний добровільно, Вмертвляємо ми власне «я» І маєм з Богом спільність.
Приходять сили з висоти Тим, що свої старання Кладуть, щоби знести хрести За Батьківським бажанням.
Якщо ж в знемозі ти упав, Задумайся – а, може, Ти сам на себе ношу взяв, І то не воля Божа?
За хрест свій в будь-який момент Нам славить Бога треба, Бо хрест – надійний інструмент, Щоб увійти до неба!
Ольга Лазарук
Газета «Християнин» 05(43)2011
|