Главное меню

Последние статьи

Случайные статьи

Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».

При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.

Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.



Ссылки


Украина онлайн

Церкви.com

Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое.
Газета «Християнин»
(Украина, Херсонская область,
г. Новая Каховка)
приветствует Вас!


На этом небольшом сайте вы можете
прочитать все статьи из нашей газеты,
а так же скачать её электронную версию.
>>Читать последний номер<<
>>Скачать календарь на 2022 год<<

Твій айсберг у дорозі

... Плакав повновидний красень-місяць... Плакали зорі, від страху відвертаючи вбік очі... І було чого! І місяць, і зорі спостерігали надзвичайну картину: ясної квітневої ночі, коли стояла чудова погода, в океані тонув одинокий корабель... І від нього, немов від осиного гнізда, врізнобіч щосили відпливали декілька десятків човнів, переповнених переляканими людьми... Але зверх тисячі п’ятисот чоловік у різних місцях корабля, стояли на колінах, щиро молилися. Корабельний оркестр, який до цього моменту, щоб хоча трохи збити паніку, виконував бравурну мелодію, несподівано заграв відомий християнський гімн: «Ближче, Господи, до Тебе...»


Напевно, друже мій, ти вже чув про цю жахливу історію в океані, а може й ні, не знаю. Однак волею згадати деякі подробиці відомої на весь світ трагедії. І знаєш, з чого все почалося, якщо міркувати по-людськи, на основі відомих нам фактів? ... 1910 рік. У повітрі гучно гримнуло. Здалося, що заворушилася земля, і трохи згодом на обрії західного берегу холодної Гренландії з’явилася, наче острів, похмура льодова гора. Видно було, як тисячотонний айсберг поволі відокремився від материка і вирушив у невідому мандрівку морями Північної Атлантики. Навіть зорям на небі було зрозуміло, куди направилася оця безпорадна глиба замерзлої води. Скільки місяців чи років самотній айсберг буде серед суворої безмежності океану, поки не розтане? А може, якась невідома сила склала спеціальний маршрут для нього з особливою, таємною метою?! Правда, звучить фантастично, майже на грані містики? Але...

Але, хіба мало різних айсбергів плаває в океані?! Та ось через два роки після появи айсберга, 10 квітня 1912 року о 12 годині дня з Саутгемптонського порту виходить у свій перший рейс найбільший та найсучасніший англійський корабель «Титанік», і капітан гордовито командує:

– Курс: Нью-Йорк!

– Оце корабель! – радісно вигукують люди. – Такого і Сам Бог не зможе потопити!

У розкішних каютах суперлайнера 2201 пасажир, навкруг музика, радість, сміх, безпека... А чого боятися? «Титанік» – чудо техніки, його довжина – 269 метрів, водотоннажність – 66 тисяч тонн, швидкість – 25 вузлів на годину...

Поки «Титанік» солідно, з тріумфом бере курс на Америку, залишаючи тиху гавань, одна цікава деталь, також своєрідний екскурс у минуле. Так ось...

...У 1898 році, рівно сто років тому, у світ вийшов цікавий роман письменника-фантаста Моргана Робертсона «Марнота». Вже сама назва символізувала, що все земне, якщо навіть людина здобуде весь світ, є ніщо перед вічністю. І своєму інтригуючому творі фантаст оповідав про міфічне судно «Титан», на которому пливуть через Атлантику дуже багаті люди. Але ось вночі, у квітні місяці, «Титан» зіштовхується в океані з величезним айсбергом, тоне, а більшість пасажирів гине, бо на судні було лише ...24 шлюпки на випадок якоїсь біди. Ось така була канва подій та пригод у художньому творі. Але... через 14 років суднобудівники англійської компанії «Уайт стар лайн» буквально за описом Робертсона побудували справжній корабель, про який ми вже згадували, лиш називався він не «Титаном», а «Титаніком».

А тепер, друже мій, ми ще раз повертаємося до початку нашої розповіді, до айсберга, який у 1910 році якимось чином відірвало від холодних берегів Гренландії. За два роки він проплив – скільки б ти думав? – 3500 кілометрів. Куди прямував айсберг? Для чого? Про це стало відомо аж у квітні 1912 року, коли у водах Атлантики сталася трагедія майже за сценарієм фантаста Робертсона. Наш знайомий айсберг вночі завдав смертельного удару справжньому «Титаніку», який через три години пішов на дно. Згадуючи слова Христа, можна запитати: «Невже ці люди, що стали кормом для морських риб, були грішніші на той момент від усіх жителів Англії?» Ясна річ – ні! Але чи були вони готові на той момент до зустрічі з Богом?

Трагедія в океані, про яку я коротко розповів, добре відома у світі. Про неї написано понад 50 книг, 2 п’єси, 6 збірників віршів та знято декілька різноманітних кіноверсій. Думаю, що справжньої трагедії на кораблі кожної людської, душі не знає ніхто, окрім Бога. В одному з кінофільмів капітан «Титаніка» Сміт, зрозумівши, що нещасне судно-гігант приречене і ось-ось піде на дно, гірко сказав: «Титанік! Здається, сама назва була дана йому недаремно... Згідно старогрецької міфології ці велетні повстали проти Бога, але були переможені і за свою гордість скинуті в пекло...»

А де зараз легендарний «Титанік» зі своїми коштовностями, які оцінюються тепер у 300 мільйонів доларів? Судно лежить на глибині 3889 метрів – у 1983 році його все-таки знайшла пошукова експедиція французів та американців. Можливо, колись «Титанік» і буде піднято з морської глибини. А поки що лайнер іржавіє вже 86 літ підряд серед коралових рифів наче пам’ятник людської гордості та непокори Богові.

Дехто, треба сказати, в трагедії «Титаніка» бачить лише дивний збіг обставин, дехто вважає, що це лише сліпа випадковість, дехто це називає фатум...

Може... Але хіба від того кардинально міняється суть загибелі конкретних осіб? Моя думка інакша - в цій події я бачу руку Божу, бачу Божий промисел...

І ще один вражаючий факт: на початку двадцять першого століття, згідно плану Белфаста, буде побудовано новий суперкорабель «Титанік-2». Він, правда, буде на 90 метрів довшим і на 4 метри ширшим. Вартість будівництва - 530 мільйонів доларів. А попливе «Титанік-2» за тим же маршрутом: Англія-Америка. І все буде, як на фантастичному

«Титані» і як на реальному загиблому «Титаніку»: розкіш, гордість, слава... Пам’ятаєте: «...раб кинув виклик власнику і Богу?!»

...Плакав повновидий красень-місяць... Плакали зорі, від страху відвертаючи вбік очі... І було чого! І місяць, і зорі спостерігали надзвичайну картину: ясної квітневої ночі, коли стояла чудова погода, в океані тонув одинокий корабель... І від нього, немов від осиного гнізда, врізнобіч щосили відпливали декілька десятків човнів, переповнених переляканими людьми... Але зверх тисячі п’ятисот чоловік у різних місцях корабля, стояли на колінах, щиро молилися.

Корабельний оркестр, який до цього моменту, щоб хоча трохи збити паніку, виконував бравурну мелодію, несподівано заграв відомий християнський гімн: «Ближче, Господи, до Тебе...»

Друже мій! Останній епізод, повір, не хворобливий витвір уяви автора. Історія зберегла розповіді очевидців загибелі «Титаніка». Люди стали на коліна перед Творцем в останні хвилини свого земного життя. До речі. Біблія також авторитетно свідчить, – коли сповниться час, перед іменем Ісуса Христа схилиться всяке коліно. Однак тоді вже не буде прощення згідно благодаті. Тому Ісус знову і знову повторює через Євангелію: «Не, покаєтесь, загинете!» Усвідом, будь ласка, що і трагедія в Галілеї під час жертвоприношення, і трагедія «Титаніка» в Атлантичному океані, і будь-яка трагедія сьогодні в Україні без покаяння – це вічна розлука загиблого з небом, це залишення грішника назавжди без вічної радості спілкування з Богом... Так вчить Біблія! І не забувай, що час життя на землі мине швидко, а твій айсберг вже також у дорозі, і човном для спасіння твоєї безсмертної душі може стати лише Ісус. Чуєш: лише Ісус. Причому, допоки Його благодать на землі.


Василь ТИТОВ «Євангельська нива» 1, 1999


Газета «Християнин» 01(07)2002


© 2008-2020