Авторские права
Все авторские права на статьи принадлежат газете «Христианин».
При любом использовании материалов сайта, ссылка на christianin.net.ru обязательна.
Редакция не всегда разделяет мнения авторов материалов.
|
|
В.В. Кравчук: Історичний нарис про Першу Новокаховську Церкву ХВЕ (Продовження)
Продовження. Початок див. у №03(03)2000 р.
Повертались додому засмучені, десь аж під північ. Місяць старанно освітлював ґрунтову дорогу. Вже перед селом із лісосмуги вискочили підіслані декілька дужих односельців. Скрутили Петра Дмитровича і силою відібрали Біблію. На жаль, таких прощань зі Словом Божим було багато. Ще одна цікава деталь. Був єдиним братом у селі, тому дуже хотілося побути з іншими братами, щоб порадитись, помолитись. В с. Хлібодарівка (Чаплинський район) була невеличка церква, про яку мова пізніше. І уявіть: що туди брат Петро ходив пішки. Досить поглянути на карту області, щоб зрозуміти, яка була спрага в братерськім спілкуванні, в підтримці. Виникало величезне бажання переїхати ближче до гурту віруючих. Бо в цей час у Новій Каховці та біля неї почали поселятися багато християнських сімей. А тут підростали діти: три сина і чотири доньки. І неважко було помітити, як в їхніх серцях без церкви, під насмішками і кривдами, холоділа віра в Живого Бога. Але десь в 1970 році на зібранні в с. Титовичі Дух Святий проговорив коротке слово: «Не залишай сиріт». Не залишив, боявся Бога, продовжував нести служіння. Почали каятись люди. Тому, мабуть, в 1975 році його, простого механізатора, чомусь викликав директор радгоспу на центральну садибу с. Степне. Але зустрітись довелось з робітниками спец. органів. Бесідували зранку до вечора, продовжували всю ніч в конторі с. Братського. Один з них пішов в дім, де з сестрою Надією Давидівною були в молитві інші віруючі. Прийшовши, запитав: «Де ваш чоловік?». Сестра Надя заплакала і промовила: «Самі забрали і ще питаєте, де чоловік?!» В цей час, старший по чину, погрожуючи, заставляв брата Петра написати заяву, що християни не будуть збиратись і поставити підпис. Та одержав спокійну, але тверду відмову. «Знаєш, скільки я таких згноїв?» – закричав той. Та Петро Дмитрович смиренно відповів: «Поки ваша влада...» В 70-х роках почали регулярно їздити в Нову Каховку на богослужіння. Хотілося й самим переїхати туди, але не було дозволу зверху. Та й, по правді сказати, життя без звичного господарства, без землі, здавалось проблематичним. У 1980 році Духом Святим було сказано: «Не бійся, виїжджай, будеш годуватись зі своїх рук». Переїзд... Знайдений невеличкий дім в смт Козацьке. Все готове. 30(!) років життя віддано с. Братське, цим безмежним степовим просторам, цим дорогим, милим людям, за яких теж вмирав Христос. Одночасно переїхало ще чимало віруючих і поповнили ряди Новокаховської церкви. В Братському лишилась невеличка община, яка налічувала сім членів церкви. Брат Петро влаштувався на НКЕМЗ, де дійсно заробляв своїми руками на прожиття. Справжнє пророцтво виконується обов’язково. І до сьогодні він в строю. Проповідує, є членом Церковної ради. 1 ще одна чудова цифра: пройшло майже 58 років, як Петро Дмитрович прийняв святе водне хрещення. Подумайте: 58(!) років в Христовій церкві. І ніколи не залишив Господь, посилаючи своїм вірним слугам щедроти і милості. В селі Братському на сьогоднішній день 28 членів церкви, відповідальним за служіння є Леонід Стрижеус, молодий, богобоязливий брат, син с. Надії Олександрівни, яка одна із перших покаялася в селі. Стоїть питання будівництва дому молитви. Благослови, Господи! За чим шкодує брат Петро? За тим, що не так давно бачив нині покійного Леоніда Івановича Баденка, поговорили про життя, а засвідчити ще раз про любов Божу до нього випустив з виду, чи поспішав, чи щось перебило. А ще шкодує за тим, що діти ще не з Богом. Але батьки моляться і чекають їх повернення. Старший син – підполковник у відставці, інші мають вищу і спеціальну освіту, та для батьків, які знають, що буде після закінчення земного життя, це все рівно печаль. Але я був свідком ще одного пророцтва в церкві смт Козацького, коли брату Петру десь в 1986 році було сказано Духом Святим: «Всіх дітей твоїх наверну». А справжнє пророцтво, як ми знаємо, виконується завжди.
(Далі буде)
Газета «Християнин» 02(06)2001
|